Містична драма “Москалиця” Київської оперети зачарувала глядачів на “сцені під дахом”
08.09.2021 15:41 No Comments Головна,Новини Redaktor

На цьогорічну “Мельпомену Таврії” Київський національний академічний театр оперети привіз містичну постановку Влади Бєлозоренко “Москалиця” за твором письменниці Марії Матіос. 

Головна героїня вистави – Северина Катеринівна – мовби живе на перехресті століть, десь між минулим і теперішнім, згадуючи історичні та життєві потрясіння, які наклали відбиток на її непросту долю. Хтось вважає її відьмою, хтось – суцільним злом. А вона просто жінка, яка так і не знайшла свою долю, яка мусила виживати як могла, двічі втративши рідних людей – спочатку матір, а потім названих батьків. Усамітнення та знахарство – усе що мала в житті. «Ні сльоза. Ні сміх. Ні осуд. Тільки мовчання й холодний розум ведуть її життям» – так пише про неї Марія Матіос.

Біла Панна, покликана провести жінку в останній путь, крок за кроком змушує її пригадати увесь її непростий життєвий шлях. Образливе прізвисько “Москалиця” вона також має неспроста, саме так на Буковині називали байстрючок, народжених під час Першої світової війни від солдатів окупаційного російського війська. Історія Северини – це  історія людського горя, яка пробирає до сліз, яка завдяки режисерській майстерності актуалізувана та перетворена на позачасову містично-філософську притчу.Втім не зважаючи на жахіття долі, сердце Северини не стало злим. Її перша поява на сцені в чудернацькому образі, згадки про “чорний одяг, який вона носить” і поступове “перевдягання” персонажу, щоб по Небесній драбині йти у суцільно білому.

До речі, на премєрі вистави “Москалиця” у Києві була присутня й письменниця Марія Матіос, яка відзначила прекрасну гру виконавців, музичне оформлення і хореографію постановки.«Я вражена модерним підходом», — сказала вона після показу. Вчора ж  після показу у Херсоні, режисерка Влада Бєлозоренко зізналась, що найкращим подарунком до її Дня народження, яке вона святкувала у рідному місті, був телефонний дзвінок з привітаннями  від … Марії Матіос.

“Я дуже люблю цю письменницю. Полюбила за багато років до того, як взагалі виникла думка її ставити. Я з Херсона, це південь України, це трошки інша культура, а Марія Матіос – то західна Україна, і вона дуже зачарувала. Це традиційність, культура, її жорстокість, вона пише дуже жорсткі історії, я просто закохалась в її світ. – розповідає режисерка Влада Бєлозоренко. – Я ніколи не думала, що мене буде вітати з Днем народження Марія Матіос, і приїздити на наші встави. Вона завжди нас підтримує, вона просто фантастична жінка. І коли з’явилася пропозиція відкрити нову сцену у театрі оперети під дахом, я запропонувала твір цієї письменниці”.

 

Вистава Влади Бєлозоренко «Москалиця», дійсно, вражає образністю, зачаровує загадковістю. Багатомірне і позачасове існування героїв у просторі вистави змушує замислитись і розібратись у сенсах буття. Сенсах, що відкриваються у непідробній щирості головної героїні, її всепрощенні і чесноті.Безперечно, містичності додає і художнє оформлення сцени і сам простір “сцени під дахом”.

Національний театр оперети також експериментує з простором і драматургією, створивши і свою “сцену під дахом” – сцену “77”. Про це нам після показу вистави “Москалиця” розповів народний артист України, генеральний директор – художній керівник Київського національного академічного театру оперети Богдан Струтинський.

“Сьогодні театр оперети – це театр широкого профілю, у нас є 5 сцен: 3 суто музичні, а 2 – драматичні. Це спроба зняти нашарування про те, що театр має жити в якомусь одному обличчі, в якомусь єдиному штампі. Давно світ вийшов за ці межі і не можна вішати ярлик.До того ж, це дуже гарний майстер-клас для акторів. Наприклад, сьогодні грала дівчина, яка закінчила Віденську консерваторію, вона фантастично співає. Але оскільки театр – це є мікс, то я дав їм цю лабораторію, щоб вони потім могли краще працювати на великій сцені. Це практично тренінг, бо вони вчаться спілкуватися словом, а не тільки музикою та пластикою”, – розповідає Богдан Струтинський.

Мистична драма “Москалиця” вразила глядачів, залишивши по собі привід для роздумів та міркувань. Так само, як раз за разом фестиваль “Мельпомена Таврії” вражає гостей та змушує приїздити до південного Херсона знову та знову.

 

“Для мене це великий подарунок! Коли я сюди їду, то я скрізь кажу усім, що я їду додому. А коли ти їдеш додому, ти відчуваєш себе вільніше, ти можеш розслабитись, ти знаєш, що тут тебе люблять, що про тебе попіклуються. Я дуже рада завжди бути у рідному місті”, – зізнається Влада Бєлозоренко.

 

“Хочу сказати, що фестиваль для мене, у першу чергу, це класна реклама і можливість заявити світові про Україну. Це дуже класна візитівка держави, яка може зняти якісь негативні моменти, які про Україну множать інколи політики, а мистецтво знімає це. По-друге, Херсон має дуже великі традиції, саме завдяки театру Куліша сьогодні Україна має великий потужний фестиваль, один з найстаріших фестивалів. У нас не є сильний фестивальний рух в Україні, а от Херсон задає моду і сюди завжди дуже приємно приїздити. Мені тут комфортно, тому що це майданчик не тільки для перегляду вистав, майданчик для спілкування, майданчик, де ти можеш побачити тих людей, яких ти ніколи не побачиш у Києві через свою суєту. Тут ти маєш 2-3 дні паузи і ти можеш з ними поспілкуватись на якісь людські теми. і третє, найважливіше для мене, місто, яке дозволяє собі фестиваль – це висока ознака розвитку, це культура, це залишається потім у підсвідомості і асоціює потім місто з позитивними речами”, – підкреслив Богдан Струтинський.

 

Автор: Оксана Наумова

 

Про Автора

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *