Вистава “Хлібне перемир’я” – сміятися, плакати, розуміти
09.09.2021 13:50 No Comments Головна,Новини Redaktor

Як завжди, Київський театр драми та комедії на Лівому березі викликає бурхливі емоції та незабутні враження, його вистави – це привід замислитись, переосмислити, гучно аплодувати та потім захопливо переоповідати про побачене. Цього разу на фестиваль “Мельпомена Таврії” столичний театр привіз свою нову виставу “Хлібне перемир’я” у постановці Стаса Жиркова за п’єсою Сергія Жадана.

Події вистави переносять нас на Схід нашої країни у пекельне літо 2014 року, де розгорталися воєнні дії. Хоча той непростий період зазначений в історії як так зване “хлібне перемир’я”, символічно – щоб зібрати врожай. Але поки хтось плекав надію на встановлення миру, хтось інший, ворожий, закріплював позиції та підтягував війська.  

На сцені ми спостерігаємо хату з напівзруйнованим дахом, у яке проглядає сумне сіре небо. Старенька шафа, стіл, холодильник та телевізор, який давно не працює, бо електрику відключили. У центрі оповіді два брата – Толік та Антон, яких спіткало велике горе – мама померла. Толік жив з мамою, Антон – займався бізнесом за межами “сірої зони”, він звик питання вирішувати швидко і по-діловому. Та це не той випадок!

Людське горе від втрати близької людини на фоні невідворотності суцільної біди. Вони опиняються наче у пасці, відірвані від іншого світу зруйнованим мостом. І тут вже нічого не”порєшаєшь”, як звик Антон. Тут нічого не можна, не можна проїхати на цвинтар маму поховати, не можна проїхати до лікарні вагітній сусідці, не можна збирати врожай її чоловіку-фермеру, бо техніка стоїть без солярки… а вже й поля горять.Вони заручники цього пекла, і виходу немає. Залишаються лише гортати старі фотографії та згадувати роки дитинства, маму, яка співала “Синие лебеди” Наташі Корольової, дружину Толіка, яка померла… Фотокартки та надія, усе що залишилось, втім і остання тане крок за кроком…

Трагедія людини на фоні трагедії суспільства та країни змушує глядачів у залі “сміятись/плакати/розуміти”, і саме так визначили жанр вистави її творці.

 

Тут немає категоричності, немає чіткого розподілу на чорне і біле, хороших та поганих, тут лише тяжкі нестерпні обставини, у які поставлені люди.

“Сергій Жадан написав людську історію, коли людина опиняється у замкнутому просторі. Знаєте, це як опинитися в якомусь просторі, де всюду вогонь. І ти не можешь звідти вибратись, ти просто хочешь вижити. І він героїв ставить в такі самі обставини. Вони не за правих, і не за лівих.Він намагається пояснити, не виправдати, мені здається, а просто пояснити цю логіку. Коли людина каже: я тут жив, і всі прийшли, і в мене хочуть щось забрати. Напевно, що він намагався розібратись у їх психології. Це ж теж люди, і вони також живуть на цій землі, в “сірій зоні”. Так, тут немає хороших і поганих, вони всі в обставинах”, – розповідає режисер вистави Стас Жирков.

 

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра справді вміє говорити про складні, непрості теми, які мало хто наважується розкривати, але треба.

 

Актори Володимир Кравчук (Толік) та Дмитро Соловйов (Антон) зізнаються, що вистава непроста, і занурюватись у світ “сірої зони” було складно.

“Не складно було прийняти особистісну трагедію мого персонажа, у якого померла мати. А складно було з моєю проукраїнською позицією прийняти його таку патерналістичну позицію, і приміряти її на себе. У цьому була складність. Переконати себе, що це єдине можливе рішення, а може воно й неправильне”, – розповідає актор Володимир Кравчук.

 

Актори зазначають, що вистава “Хлібне перемир’я” не про Донбас і тих людей, вона про кожного з нас.

“Ми маємо усвідомлювати, що зараз коїться. Вважаю, що у кожної людини має бути своя позиція. Байдужим бути не можна. – зазначає актор Дмитро Соловйов. – У нас все життя – це політика. І однозначно, мистецтво не має відповідати за глядача. Воно має підвішувати якісь питання, підсвічувати якісь важкі теми, болючі, на які ми самі не знаємо відповіді, але підвішування питання може невдовзі породити якісь відповіді. У нас немає вибору: ми маємо любити Україну і робити усе, для того, щоб вона розвивалась”.

 

Режисер вистави Стас Жирков зазначає, що вибір саме цієї постановки на участь у фестивалі “Мельпомена Таврії” не випадковий, і не лише тому, що це остання премєрна робота театру на Лівому березі.

 

“Я так розумію, що у директора фестивалю Олександра Книги був запит саме на Сергія Жадана. Це ім’я, це культовий український письменник. До того ж, мені здається, важливо такі вистави сюди привозити. Це Південь країни, 100 км від Криму. Розумієте, це також важка територія, а ми боротьбу ніяку не ведемо.Я сам родом з півдня, з міста Чорноморськ, Одеської області. І я прекрсно уявляю усі настрої, які у вас є, і сепаративні настрої також. Усе це видно дуже сильно, і такі вистави слід сюди привозити. Це важливо”, – підкреслює Стас Жирков.

Слід зазначити, що вистава “Хлібне перемир’я” – це той випадок, коли не виникає у глядачів суперечок “сподобалась чи не сподобалась”. Це абсолютне і щире захоплення майстерністю режисера Стаса Жиркова, блискучим втіленням задуму акторами Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі та геніальністю письменника Сергія Жадана.

 

Автор: Оксана Наумова

 

Про Автора

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *