Вистава “Механічний апельсин”: шалений треш від Дикого театру
12.09.2021 17:58 No Comments Головна,Новини Redaktor

Епатаж та провокація, чорний гумор та сатира повсякчасності, кров та нецензурна лексика… Сутність столичного Дикого театру криється вже в самій його назві і настанові-попередженні “це може травмувати, обурити та викликає залежність”. Він руйнує усі класичні канони театру, він провокує, він оголює табуйовані теми та шаленою хвилею виносить зовні те, про що мовчить більшість. Цього разу на фестиваль “Мельпомена Таврії” Дикий театр привіз виставу “Механічний апельсин”, у якій йдеться про ультранасилля.

Чесність, брутальність, безкомпромісність – основні принципи роботи Дикого театру, і він не зрадив їм і у виставі “Механічний апельсин”. За мотивами твору всесвітньо відомого Ентоні Берджеса ультрадраму створив режисер Максим Голенко. Гостросоціальний та радикальний театр не всім до снаги і вони йшли заледве витримавши першу дію, невзмозі й далі травмувати свою психіку, у інших навпаки несвідомо відбувався процес звикання до чогось нового та незвичного.

“Я дуже люблю приїжджати на фестиваль “Мельпомена Таврії”. І тут ніколи на наших виставах не ставлять позначку з віковими обмеженнями. І тому завжди знаходяться ті, кому мені доводиться шукати корвалол”, – зазначила після антракту засновниця Дикого театру Ярослава Кравченко. І це вже викликало сміх у глядацькій залі, адже залишись ті, хто вже “підсів” на Дикий.

У центрі дії юнак Алекс і його банда та їх дуже сумнівні “розваги” – напади на звичайних людей, пограбування, вбивства. Таке специфічне “дозвілля” рано чи пізно мало закінчитись ув’язненням. 20 років за гратами такі його найближчі перспективи, до того ж з сусідами по камері стосунки у хлопця також не складаються. І тому Алекс вирішує стати піддослідним екземпляром у експериментальному методі лікування, щоб вирватись на волю. Метод лікування виявляється ефективним, Алекс більше не може чинити зла. Та чи зможе він вижити в реаліях, які, на відміну від нього, не змінилися?

Режисер вистави Максим Голенко відкидає звинувачення у пропаганді насильства, зазначаючи, що для нього це скоріш інструкція як не можна поводитись у житті.

-Знаєте, я людина, яка більше всіх ненавидить насильство. Мені здається, усе роблю для того, щоб цього не було в житті, показую як це жахливо. Краще ці емоції і це все ви побачите у театрі, ніж на вулиці. Це як ліки своєрідні, – зазначає Максим Голенко. – Ми вирішили зробити таку виставу, щоб вже ні нам після цього не було страшно, ні глядачу. Тепер ви бачили все!

Те, що відбувається протягом двох годин на сцені просто необхідно побачити. Це шаленство почуттів та емоцій, часом це дуже страшно, а часом – дуже смішно. Насильство породжує насильство, а що у відповідь отримає Алекс на свою раптово набуту доброчесність? Не можливо не відзначити блискучу гру Юрія Радіонова (Алекс) та Дмитра Усова(Кап, священник, стара). До речі, їх талановиту гру відзначила і Експертна рада фестивалю “Мельпомена Таврії” у номінації “Акторська майстерність”.Не менш талановито зіграли ролі у виставі й інші задіяні актори.  

Творці вистави гармонійно вплели у дію ще одну цікаву лінію, задіявши у ній “Телебачення Торонто” і ведучих телепроекту Майкла Щура та “його прекрасну половину” Ярославу Кравченко. Гостро висміюючи реалії сучасного медіапростору, далекого від принципів та засад журналістики.

Тележурналіст Роман Вінтонів, більш відомий як Майкл Щур, зазначає, що гра у виставі для нього цікавий досвід.

-Мене запросили зіграти у виставі, і мені було дуже цікаво спробувати себе у роботі з професійними акторами. Найцікавіше для мене – це дивитись як грають професійні актори і переймати їх досвід, дивитись як вони поводяться на сцені, чути від них якісь поради. Це дуже корисно для мене особисто, – розповідає Майкл Щур. – Грати Майкла Щура мені не дуже важко. Для мене новим було покладатися на автора сценарію, режисера.Іншу роль я б не потягнув. Мені цікаво це як експеримент. Тут пробачається багато моїх недоліків як актора, тому що це не класичний театр. У класичному театрі мені б говорили “цей чувак тут зайвий”, а тут я менше шкоди завдаю.

Його партнерка по сцені і телепроекту Ярослава Кравченко зізналась, що вихід на сцену для неї досить стресова ситуація, відбирає більше енергії, ніж інша, більш звична для неї робота.

На своєму місці Ярослава Кравченко як продюсерка Дикого театру, який разом з партнерами створила 5 років тому. Театрознавиця за освітою (Національний університеті театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого ), вона встигла попрацювати у топових театрах столиці –  у піар-відділі Молодого театру та керівником прес-служби Національного академічного театру імені Івана Франка. І потім вирішила створити свій несамовитий Дикий театр.

 

-Дикий театр ніколи не заплющує очі на ту реальність, яка відбувається навколо і для нас дуже важливо бути тут і зараз, відразу реагувати на те, що відбувається у суспільстві. Тому у кожні нашій виставі є місця, які ми фактично перед показом збираємось з акторами і оновлюємо. В залежності від того, що відбувається в країні: відставка Авакова, новий локдаун тощо. Колись була така фраза: “зранку в газете, вечером – в куплете”. Ми, мабуть, наслідуємо цей принцип, тому що для нас важливо, щоб було актуально, актуально і дуже актуально. В принципі, новина, яка може з’явитися 2 години тому вже ввечері буде у виставі. Ми відслідковуємо це, і тому вистави Дикого театру можна дивитись по 30 разів. Також ми беремо актуальних українських сучасних авторів, живих, тих, що ходять з нами одними вулицями. Навіть якщо це класика, вона все одно адаптується українськими сучасними авторами, тому це цікаво, – розкриває секрети успіху та популярності у глядачів Дикого театру Ярослава Кравченко.

Шаленство акторів Дикого на сцені зірвало шаленство аплодисментів у залі. Це не перший приїзд театру на фестиваль “Мельпомена Таврії”, це вже стало доброю традицією і для Дикого, і для його херсонських шанувальників.

 

-На “Мельпомену Таврії” ми приїжджаємо як до рідної бабусі. Це якась така традиція. І тут завжди тепло – чи то весна, чи то осінь, як зараз. Теплий привітний Херсон, привітні глядачі. Це традиція, яка Дикому театру дуже подобається, – розповідає Ярослава Кравченко.

Якщо у вас буде можливість подивитись виставу Дикого театру “Механічний апельсин” – не прогавте її, бо вона того варта. Головне, пам’ятати, що це “може травмувати, обурити та викликає залежність”, і це точно змінить ваше світосприйняття на 180 градусів!

 

Автор: Оксана Наумова

 

Про Автора

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *