“Творчість без кордонів” об’єднала людей з великим серцем!
02.12.2021 15:28 Коментарі Вимкнено до “Творчість без кордонів” об’єднала людей з великим серцем! Головна,Новини Redaktor

Талановиті, сильні, яскраві! І усе це незважаючи на труднощі та перешкоди, які вони долають щодня, адже у нашому суспільстві людям з обмеженими можливостями часом дуже непросто. 

Діти та молодь Херсонщини продемонстрували свої здібності, свої можливості та надихнули багатьох гостей події на звершення та перемоги. У перший день зими у Херсонському драмтеатрі  відбувся інклюзивний захід “Творчість без кордонів”, який приурочений до Міжнародного дня людей з інвалідністю. Урочистості відбулись у рамках проекту “Сильні Духом” та акції “Тиждень прав осіб з інвалідністю”.

Вже втретє партнером події є наш Храм Мельпомени. Директор драмтеатру ім. М. Куліша Олександр Книга зазначає, що люди з обмеженими можливостями вчать витриманості, мужності, перемогам.

“Ми маємо блискучі приклади цього. Це Ліза Мерешко, це Віталік Пронько. Ми хочемо, щоб такі люди були прикладами для тієї частини суспільства, яка зневірилась. Мене особисто такі люди надихають. Ми намагаємось робити усе для того, щоб їх підтримати. Саме тому сьогодні вони у нас, ми робимо спільний захід”, – розповідає Олександр Книга.

У театрі-кафе цього дня панує особлива атмосфера – атмосфера добра, душевності та справжньої магії. Тут зібрались люди з великими серцями. Обійми, солодощі, приємні миті спілкування добрих друзів! І звичайно ж, діти – вони головні герої події. Це творчий колектив “Янголи Добра”, танцювальний колектив “Крок вперед”, юні актори інклюзивного театру при Гончарівці. Талановиті виступи малечі та художні номери акторів драмтеатру подарували глядачам незабутні враження та світлі емоції.

Захід “Творчість без кордонів” проводиться з метою усвідомленого толерантного ставлення громади до дітей та молоді з інвалідністю, їх відчуття себе повноцінними членами суспільства. “Ми різні, але ми рівні!” – наголошує голова ГО “Всеукраїнська організація осіб з інвалідністю “Велід” Віктор Булка.

“Ми хочемо, щоб люди розуміли, що це не свято, що це не якийсь там концерт. Ми хочемо показати і засвідчити громаді, що ми талановиті, творчі, незважаючи на будь-які обмеження. Ми хочемо показати місцевій владі, що потрібно створювати сприятливі умови реальної інклюзії в громаді. Щоб на них звертали увагу не тільки у цей день, але й кожного дня. Словом, впровадженням нормативних документів, ініціативами. Сьогодні ми покажемо безмежні творчі можливості, які мають ці діти, молодь з інвалідністю. Чудовий приклад – Віталій Пронько, який вже 5 років працює у театрі Куліша”, – зазначає Віктор Булка.

Маленькими яскравими зірочками заходу були діти з творчого колективу “Янголи Добра”. Їх керівниця Марина Колокот вже багато рорів опікується особливою малечею.Вона добре знає як непросто їх родинам, і робить усе від неї залежне, щоб допомогти – і добрими словами, і корисними вчинками.

“Очень важно, чтоб люди видели не только парадную сторону, чтобы видели их жизнь – сложную. Детям и их родителям бывает очень нелегко. О них вспоминают на праздники – на День Святого Николая или на Новый год. Мне очень хочется, чтоб о них помнили весь год, чтоб они чувствовали себя равными в обществе.Чтоб они понимали, что о них помнят не по случаю, не ради галочки. Слава Богу, что в обществе очень многое меняется, что у нас есть друзья, что о нас говорят и пишут. У этих людей есть потребность в дружбе, в общении, есть что рассказать и чему нас научить. Теплу, добру, милосердию, бесконечному жизнелюбию и трудолюбию”, – розповідає Марина Колокот.

Не міг стояти осторонь від інклюзивної події і актор драмтеатру Віталій Пронько, адже його особиста історія є прикладом для багатьох. Цього разу на сцені він був задіяний у новорічній казці “Легенда про дракона”, уривок з якої продемонстрували у заході. Віталій Пронько зазначає, що його мрія здійснилась і цим самим він хоче показати, що усе можливо.

У кожної родини своя історія, свій непростий шлях. Так, їм дійсно важко, але при цьому вони зуміли не втратити життєлюбства та душевного тепла. Кожна зустріч з ними дарує пробудження кращих рис в нас самих, дарує натхнення та віру в краще.

Чарівна херсонка Наталя Мірошник виховує двох доньок. Старша дівчинка Іринка народилась з розладом аутистичного спектру. Жінка не опустила рук – отримала другу вищу освіту за спеціальністю корекційний педагог. Допомагає цим і собі, й іншим мамам з особливими дітками. Сьогодні Наталя з Іриною радіють спілкуванню, діляться позитивними емоціями. Втім, на жаль, це рідко трапляється у нашому суспільстві – ділиться наболілим Наталя.

“Очень бы хотелось, чтоб в нашем городе было место, куда каждый родитель мог бы прийти. Дети все разные, у каждого своё лечение и реабилитация. Хотелось бы подарить ребёнку развитие в обществе, возможность позаниматься. Но такого места у нас нет. Очень бы хотелось, чтоб у нас был хотя бы небольшой центр для детей от 16 лет. Дети ведь интересуются, им хочется развиваться, и ещё есть большая потребность в общении”, – розповідає Наталя Мірошник.

Чудовою прикрасою святкової зали стали картини талановитої дівчинки Марії Гайдай.Юна художниця також з розладом аутистичного спектру, а її картини – це її особлива розмова зі світом.

 

“Діагноз Марійці поставили у 4 роки, але розмовляти вона перестала у 1,5 роки.Я весь час хвилювалась: як бути далі з нею.Ми стали відвідувати психолога, вона порадила давати Марійці великий аркуш паперу. Щоб емоції, які вона не може висловити словами, висловлювала через фарби, через кольори. І перше слово, яке вона вимовила у 6 років, було “синій”. Через колір вона може передати свій стан”, – розповідає мама Марійки Наталя Гайдай.

Далі була художня школа, професійні заняття з малювання. І з кожним роком талант дівчинки розквітає. Марійка також займається ліпкою з пластиліну, вишиває бісером, відвідує інклюзивний театр, танці та карате. Усе це, звичайно, можливе завдяки турботі та невсипній праці Наталі.

“Я добра адвокатка своєї дитини, коли мені щось потрібно – я йду через кордони і перепони. Але я знаю, що багато батьків не можуть пересилити цей соціальний сором.І це дуже важлива проблема родин. І що мені б дуже хотілось, це щоб у нашому місті був центр денного перебування для особливих дітей та молоді. Багато дітей закінчили школу і можуть виконувати прості роботи під наглядом, робити щось корисне. Нічого не робити, сидіти весь день вдома – це психологічно важко”, – зазначає Наталя Гайдай.

 

Дійсно, родини, які виховують дітей з інвалідністю стикаються з безліччю проблем. І організатори інклюзивного заходу “Творчість без кордонів” прагнуть привернути увагу представників місцевої влади, об’єднати зусилля для створення інклюзії у громаді. “Ми різні, але рівні!” раз у раз наголошують вони.

 

Автор: Оксана Наумова

 

Про Автора